Сергій Колебошин про навчання важкохворих дітей

Як ви думаєте, скільки з них отримують освіту паралельно з лікуванням? Станом на 2020 рік – трохи більше 4%! Тобто близько 1200 дітей. Решта – майже зовсім не вчаться і суттєво відстає від своїх однолітків.

Але питання не лише в тому, щоб реалізувати право дитини на повну загальну освіту. Не тільки і не стільки у вмінні дитини розв’язати квадратне рівняння чи назвати роки життя Кобзаря. На перший план тут виходять соціальна та психологічна складові.

Коли до дитини в лікарню приходить вчитель і викладає предмет, вона відчуває себе потрібною, причетною до освітнього процесу, до суспільства, хоч і дистанційно. Вона бачить мету – отримати освіту, мати цікаве насичене життя.

А коли є мета і розуміння, для чого це все – набагато легше долати хворобу. Бо дитина, яка сидить у чотирьох стінах і, по суті, живе від процедури до процедури, важче налаштована на одужання.

Окрім того, школа – це також про розвиток емоціонального інтелекту, про вміння комунікувати, вміння вчитися, тренувати різні здібності. 

Для розуміння, за прогнозами ЮНІСЕФ, ЮНЕСКО та Світової організації праці, у майбутньому людина працюватиме на одному робочому місці лише близько трьох років. І змінюватиме вона за життя не лише саму роботу, а й професію – до цього нас підштовхує розвиток технологій. Тому треба мати здібності комунікувати та швидко навчатись.

Як навчатимуть дітей?

Раніше системно освітою важкохворих дітей у лікарнях держава не займалась. Зазвичай, це відбувалось коштом місцевих органів влади. У тих областях, де влада відповідально поставилася до цього питання, навчання проводилось. І то йшлося не про всі лікарні, а переважно про обласні заклади.

Але насправді у більшості областей ніхто цим не займався, на жаль. Тоді не розуміли, як це має працювати, як оплачувати роботу вчителя, як розподіляти викладачів по лікарнях.

Були донорські організації, які допомагали, успішно працює і добре відома  волонтерська організація «Школа супергероїв». Але ми всі розуміємо, що діти боряться за життя, і держава на гідному рівні має їм допомагати.

Одна спроба отримати держфінансування на цю ініціативу в 2018-2019 роках вже була. Але Міністерство фінансів тоді її не підтримало, бо не було чіткого механізму використання коштів на ці потреби.

Звісно, навчання відбуватиметься за бажанням і згідно з можливостями дитини та її батьків. Також ми говоримо не про повноцінний графік, а про декілька предметів на тиждень, щоб не втомлювати дітей.

Зараз, за ініціативи депутатів освітнього комітету від «Слуги Народу», ситуація змінюється. Уряд створює окрему державну установу, яка займатиметься навчанням дітей у лікарнях. Під неї буде закладене окреме фінансування в державному бюджеті. З певними закладами освіти та лікарнями укладатимуттся угоди про співпрацю та розподілятиметься відповідне фінансування.

Статут установи Міністерство освіти вже напрацювало та готове утворювати новий орган, щоб вже цього року формувати та закладати кошти. Наступного року можемо говорити про окрему статтю в держбюджеті. Одразу скажу, йдеться не про якісь величезні  кошти. Це складатиме приблизно 20-30 млн грн, які держава не просто може собі дозволити, а зобов’язана це зробити.

Ми вже обговорили ці питання зі школами та відповідними міністерствами. Окрім того, в Комітеті з питань освіти та науки був напрацьований і отримав одностайну підтримку законопроєкт № 4629-1, він готовий до голосування в залі. У документі ми передбачили відповідну поправку про навчання таких дітей та створення державної установи.

Кожна дитина має право на отримання знань!