Жіноче лідерство в Україні: як це працює, і чому воно важливе?

Про основні виклики перед сучасною українською жінкою, її можливості у політиці, бізнесі та громадському житті поговорили із депутаткою Львівської райради від партії «Слуга Народу», лідеркою руху Зе!Жінки на Львівщині  та членкинею Жіночої ділової палати Наталією Серватяк.

• Наталіє, уже понад рік Ви працюєте із ініціативними та дієвими жінками, які досягли успіху в українській політиці, підприємництві та продовжують реалізовувати важливі соціальні проєкти. Які ж завдання жіночого руху «Зе!Жінки» на Львівщині є пріоритетними в умовах повномасштабної війни?

•  По-перше – підтримати жіноче лідерство у радах різних рівнів і громадських організаціях. Ми, як депутатки та активні громадянки, обмінюємося досвідом і допомагаємо одна одній, організовуємо освітні тренінги, розповідаємо жінкам про можливості їхньої участі у політичному житті, допомагаємо контактувати з урядом. Народні депутати від партії «Слуга Народу» активно беруть участь у підтримці  діяльності наших регіональних лідерок. По-друге – реалізувати політику гендерної рівності на національному та місцевому рівнях. Зокрема, ми працюємо над втіленням урядової програми «Партнерство Біарріц», яку ініціювала перша леді України Олена Зеленська. Також ми допомагаємо впроваджувати реформу шкільного харчування. Для наших лідерок, серед яких багато матерів, це надважлива реформа. І, як не дивно, ми радо запрошуємо до діяльності руху і чоловіків, які підтримують ідею рівності. Адже вибудувати політику рівності у країні можливо лише разом.

• Розкажіть детальніше про проєкт «Партнерство Біарріц» та його цінність.

• Це урядова програма підтримки рівності жінок та чоловіків, яку запропонували країни G7 (Франція, США, Японія, Німеччина, Велика Британія, Італія та Канада). Україна приєдналася до ініціативи минулоріч завдяки першій леді України та взяла на себе зобов’язання працювати у п’яти напрямках: розвиток безбар’єрного публічного простору, дружнього до сімей з дітьми та маломобільних груп населення; навчання дітей принципам рівності чоловіків та жінок у родині, кар’єрі, громадському і політичному житті; запобігання насильству; зменшення різниці в оплаті праці жінок і чоловіків; збільшення можливостей для чоловіків у піклуванні про дітей (соціальна відпустка для тата).

• Програма справді охоплює чимало складових життя суспільства. Однак уже кілька років на часі – проблема впровадження інклюзивності. Як жіночий рух працює задля її вирішення?

• Зрозуміло, що комфорт кожного без винятку громадянина – це пріоритет соціальної політики України. Безбар’єрність – це не лише про осіб із інвалідністю, а й про родини із дітьми – про те, щоб батьки могли легко знайти місце, де переповити чи нагодувати малюка; щоби міський простір був пристосований як до дитячого візочка, так колісного крісла. Як відомо, президент уже підписав відповідний законопроєкт про забезпечення створення безбар’єрного простору в Україні. Тим часом уряд розробив відповідну стратегію з безбар’єрності. Тішить, що ініціативу уже реалізують в областях – і навіть попри ситуацію в країні. Розвиваються й регіональні проєкти, що базуються на принципах безбар’єрності.

• Четверта з п’яти цілей України в межах «Партнерства Біарріц» – зменшити розрив в оплаті праці жінок і чоловіків. Про які цифри йдеться?

• В Україні оплата праці чоловіків і жінок відрізняється приблизно на 25%. Часто жінки та чоловіки отримують різні зарплати, працюючи на абсолютно ідентичних посадах. Наша мета – щоб громадяни мали гідні умови праці та рівну оплату за неї. Міністерство економіки розробило Національну стратегію щодо зменшення гендерного розриву в оплаті праці на період до 2023 року. Незабаром розпочнеться розробка належного законодавства.

• Останній пункт програми – збільшення можливостей для чоловіків піклуватися про дітей. Йдеться про так званий декрет для тата, чи не так?

• Так, зокрема, йдеться і про законопроєкт №3695 про рівні можливості матері та батька на догляд за дитиною після її народження, який парламент остаточно ухвалив у квітні. Тепер чоловіки можуть брати два тижні оплачуваної відпустки протягом перших трьох місяців від народження дитини. Як чоловіки, так і жінки можуть однаково піти у трирічну відпустку по догляду за дитиною. Раніше це могла зробити лише мати, і вона вирішувала, чи передати таке право батьку. Зараз чоловіки, що виховують діток з інвалідністю, також мають право на скорочений робочий день. Раніше воно було тільки у матері. Очевидно, що старе законодавство було дискримінаційним щодо батька. Наприклад, мати, яка має двох або більше дітей до 15 років, могла отримати додаткові оплачувані 10 днів до щорічної відпустки. А чоловік – ні. Спільними зусиллями ми це змінили. Наразі ж працюємо над концепцією повноцінної реформи трирічної відпустки по догляду за дитиною. Відтак, цей рік плідної та згуртованої роботи українських жінок на місцях засвідчив, що ми – таки рушійна та вагома сила і у політиці, і у бізнесі, і в громадських ініціативах. Тому запрошуємо дієвих лідерок до партнерства задля розвитку України. Тільки разом ми можемо більше!