Світлана Кравцова: «На початку війни евакуація цивільних з гарячих точок була моєю повсякденною діяльністю»

Депутатка Сєвєродонецької районної ради від «Слуги Народу» Світлана Кравцова багато років приділила роботі у сфері залізничних перевезень. Жила в місті Попасна та працювала на посаді начальника вокзалу міської станції.

Світлана, як і всі українські залізничники, з початку широкомасштабної війни стала також героїнею. Завдяки самовідданій праці співробітників Укрзалізниці мільйони людей змогли покинути гарячі точки країни, дістатися до більш безпечних регіонів або виїхати за кордон.

Про те, як відбувалася евакуація цивільних залізничними шляхами зі Сходу країни, Світлана Кравцова розповіла в інтерв’ю.

– Пані Світлано, як в перші тижні війни вдавалося організовувати роботу залізниці у Попаснянській громаді?

– Востаннє пасажирський потяг ми відправили із Попасної 2-го березня. У зв’язку з активними бойовими діями та пошкодженням колій пізніше потяги відправляли маршрутом Лисичанськ – Лиман. Але найближчою станцією для пасажирів була станція Камишуваха, тому спільно з представниками органів місцевого самоврядування Попаснянської міської територіальної громади організовували доставку пасажирів автобусами до цієї станції – до поїздів евакуації. Оскільки мобільного зв’язку практично не було, то я об’їжджала укриття та доводила до людей, які там перебували, оголошення про час та місце збору на евакуацію. Тож на початку широкомасштабної війни евакуація цивільних з гарячих точок було моєю повсякденною роботою.

– Після того, як залізничний вокзал станції «Попасна» зупинив роботу, якою була його подальша доля?

– Для збереження майна разом із колективом вокзалу під час бойових дій проводили роботи із прикриття вибитих в результаті «прильотів» вікон. Я виїхала з Попасної наприкінці березня після того, як побачила на вокзалі значні руйнування. Тоді його вже неможливо було відновити під час бойових дій: були вибиті вікна та двері з рамами, зруйновані стелі у приміщеннях будівлі.

– Як продовжилася ваша робота в Укрзалізниці після того, як покинули місто Попасна?

– Після виїзду з рідного міста мене направили на роботу до залізничного вокзалу міста Покровськ, де виконувала обов’язки начальника вокзалу з уже знайомими функціями – евакуація цивільного населення Луганської та Донецької областей залізницею. Органи місцевого самоврядування, волонтерські організації та просто небайдужі люди організували підвезення людей з населених пунктів, де проходили активні бойові дії, до станції Покровськ. А вже на вокзалі працівники Укрзалізниці, Державної служби України з надзвичайних ситуацій та волонтери зустрічали людей, готували їм гарячий чай та надавали питну воду, годували нужденних пасажирів.

– Що вам найбільше запам’яталось за час роботи з евакуації населення зі Сходу країни?

– На евакуаційних рейсах було багато різних пасажирів, але запам’яталось те, що кожен із них був із сумом та біллю в очах. Особливо вражали ті пасажири, які везли з собою мінімум речей, але зі своїми домашніми тваринами: від найменших кошенят та собачок, хом’ячків та папуг – до собак великих порід. Нікого не залишали! І також весь час вражали діти, які у цих найважчих умовах залишалися безпосередніми, оптимістичними та завжди посміхались.

– Найгарячіший етап евакуації наразі завершено. Чим ви зараз займаєтесь?

– Після того, як на вокзал Покровська почали повертатись працівники, які тимчасово були відсутні, мене перевели до Києва, де я на сьогодні працюю провідним інженером на вокзалі Київ Пасажирський.

– Які плани маєте на майбутнє?

– Вірю, що настане той день, коли завдяки вправним діям Збройних сил України вся територія нашої держави буде звільнена. І отримаю від керівництва завдання – повернутися на Луганщину та відновлювати роботу залізничного вокзалу Попасна під синьо-жовтим прапором.