Транспорт під час тривоги: Володимир Крейденко пояснив, чому єдині правила для всієї України не працюють

Повітряна тривога однаково звучить у Харкові, Києві, Запоріжжі чи Львові, але рівень загрози та умови роботи громадського транспорту в цих містах суттєво різняться. Саме тому Україні потрібні не єдині правила, а законодавча можливість для кожної громади визначати власний алгоритм.

Про це повідомив народний депутат від «Слуги Народу», заступник голови Комітету ВР з питань транспорту та інфраструктури Володимир Крейденко.

За його словами, різниця між містами полягає не лише в рівні загрози, а й у часі підльоту, частоті та тривалості повітряних тривог, транспортній мережі, кількості укриттів, наявності метро, мостів, критичної інфраструктури та здатності міста годинами функціонувати без громадського транспорту.

«Саме тому питання, яке на перший погляд здається простим, чи повинен громадський транспорт зупинятися під час повітряної тривоги, насправді не має однієї правильної відповіді для всієї України», – вважає парламентар.

Він зазначив, що за роки повномасштабної війни українські міста фактично створили власні моделі роботи громадського транспорту під час повітряних тривог. У деяких містах транспорт повністю зупиняється, в інших – продовжує рух. Окремі обмеження можуть бути для мостів, наземних ділянок метро чи конкретних маршрутів.

Показовим Володимир Крейденко назвав досвід Києва. Після початку повномасштабного вторгнення наземний громадський транспорт у столиці під час тривоги зупинявся, а пасажирів просили пройти до найближчих укриттів. Однак згодом стало очевидно, що регулярні та тривалі тривоги створюють додаткові проблеми для транспортної системи.

У березні 2025 року Київ змінив підхід. Після консультацій із військовими, правоохоронцями та ДСНС було визначено алгоритм, за яким наземний транспорт під час повітряної тривоги зупиняється біля найближчого укриття. Пасажири за бажання можуть вийти, після чого транспорт продовжує рух за маршрутом.

«Цей приклад важливий не тому, що Київ знайшов універсальну модель, яку потрібно просто скопіювати всій країні. Навпаки, він показує, що навіть одне місто під час війни може бути змушене переглядати свої правила, залежно від накопиченого досвіду та зміни обставин», – пояснив Володимир Крейденко.

Водночас він звернув увагу на ситуацію в прифронтових містах. Зокрема, для Харкова, Запоріжжя громадський транспорт є не лише питанням комфорту його жителів, а й частиною життєзабезпечення міста. Ним користуються медики, військові, працівники енергетики, комунальної сфери, підприємств, студенти, люди літнього віку й ті, хто не має власного автомобіля.

Водночас, зауважив Крейденко, повна зупинка транспорту в містах із тривалими тривогами може фактично паралізувати їхню роботу. Але й дозвіл на рух за будь-яких обставин створює ризики.

Як зазначив парламентар, проблема полягає у відсутності достатньо чіткої спеціальної законодавчої норми, яка визначала б, хто саме має встановлювати обов’язковий для перевізників порядок роботи громадського транспорту під час повітряної тривоги. В результаті міста заповнюють цю прогалину рішеннями рад оборони, виконкомів, транспортних підприємств та локальними інструкціями.

«Правильний принцип має бути іншим: не єдині правила для всіх, а єдине законодавче визначення того, хто має право ці правила встановлювати. Україні не потрібен один транспортний алгоритм для всіх громад», – переконаний Крейденко.

На його думку, відповідні виконавчі органи місцевого самоврядування повинні отримати пряме законодавче повноваження визначати порядок роботи громадського транспорту під час повітряної тривоги.

«Громада має сама, з урахуванням оцінок військових, ДСНС та правоохоронців, вирішувати, коли транспорт продовжує рух, коли тимчасово зупиняється, а коли окремий маршрут або його ділянка повинні бути закриті», – розповів Володимир Крейденко.

Також на місцевому рівні доцільно визначати особливості роботи транспорту, безпечні місця зупинки, порядок посадки та висадки людей, інформування пасажирів, дії щодо осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп, відновлення руху після відбою. При цьому алгоритми мають бути обов’язковими як для комунальних, так і для приватних перевізників, а водії та диспетчери повинні заздалегідь знати, як діяти під час тривоги.

«Алгоритм має бути визначений наперед, доведений до перевізників і зрозумілий пасажирам», – акцентував Крейденко.

Він наголосив, що держава має визначити загальну законодавчу рамку, військові, ДСНС і правоохоронці – оцінювати безпекові ризики, а конкретний режим роботи транспорту має встановлювати місцева влада з урахуванням особливостей своєї громади.

«Досвід Києва та інших великих міст уже показав, що одного правильного алгоритму для всієї України не існує. Але має бути одне чітке правило: громада повинна мати визначене законом право ухвалити свій безпековий алгоритм, а кожен перевізник зобов’язаний його виконувати. Це і є той баланс між безпекою, відповідальністю та мобільністю, якого сьогодні потребують українські міста», – резюмував Володимир Крейденко.