Комунікація, яка не робить боляче: в Кривому Розі говорили про травма-інформований підхід

Війна завдає кожному з нас безліч невидимих травм. Ворожі атаки, страх за рідних на фронті, переживання за своїх дітей, які мають воєнне дитинство, тривога за майбутнє загалом. І кожного разу, коли хтось із незнання тисне на болюче, це ретравматизує.

Тож як спілкуватись із людьми так, щоб не зачепити незагоєні рани та як допомогти самим собі? Про це говорили на форумі «Травма-інформований підхід у системі державних реформ: виклики та можливості» від «ЗеЖінок Кривий Ріг».

Травма впливає на нашу спроможність діяти, бути ефективним, зберігати раціональність думок та комунікацій. Травма виснажує та забирає ресурс, необхідний для волонтерства, реформ, громадської активності.

Найбільш травмовані психологічно – військові та ветерани й їхні родини, ВПО, близькі загиблих, полонених чи зниклих безвісти. Багато з них намагаються триматись, але для цього їм потрібна підтримка оточуючих. Делікатна та ненав’язлива.

Інший бік проблеми – працівники держустанов, соціальні робітники, освітяни. Вони також переживають травму на своєму рівні, а додатково щодня пропускають через себе біль представників попередньої групи, які приходять до них за підтримкою, консультацією, адміністративними послугами чи просто зі скаргами. Через незнання такі працівники можуть ретравматизувати отримувачів послуг або ж емоційно вигоріти.

Тож на заході за участі спікерки Світлани Тімофєєвої, керівниці Центру психологічної допомоги «Рука Підтримки», учасники дізнавались,що таке травма і як вона працює, як її не поглибити і зарадити собі та оточуючим у її подоланні.

«Травми війни впливають на нас та всіх, хто навколо. Усвідомлення цього й розуміння, як коректно комунікувати та як підтримувати людей, допоможе зробити суспільство більш екологічним і дасть сили людям із ментальними тривогами можливість для відновлення», – зазначила лідерка ЗеЖінок Кривий Ріг, депутатка міської ради від «Слуги Народу» Світлана Максимчук.