«Люди тримаються попри біль»: Сергій Козир – про свої поїздки на деокуповану Бериславщину

З осені 2022 року Бериславський район дихає вільно. Українська армія звільнила правобережжя області від російського окупанта, і на сьогодні лінія фронту проходить по Дніпру. Частина громад Бериславського району розташована прямо на березі річки. Щодня перебуває під дроновими, артилерійськими та подекуди авіаційними ударами. Фронт добре відчутно, але життя тут не зупинилося.

Сюди, на свій 184-й округ, народний депутат України, голова Херсонської обласної організації партії «Слуга Народу» Сергій Козир приїжджає регулярно – щонайменше раз на місяць. Не для протоколу, а для конструктивних розмов.

«На округ я їжджу мінімум раз на місяць, – каже депутат. – Буває, і двічі, якщо дозволяє графік Верховної Ради. Найважливіше – побачити людей, почути, що їх турбує», – розповідає Сергій Козир.

Перші, з ким спілкується народний депутат, – переселенці.

Хтось виїхав із тимчасово окупованого лівобережжя, хтось повернувся додому після окупації правобережжя, хтось перемістився в межах громади якомога далі від лінії фронту. І майже всі говорять про одне – житло.

«Основне питання – компенсації за зруйноване майно. Люди хочуть знати, чи можуть отримати допомогу, якщо їхній будинок знищено повністю. Це для них не просто стіни – це пам’ять, історія, життя», – каже депутат.

Друга тема – фермери.

Земля на Бериславщині родюча, але цього року вона зазнала втрат. Місцеві аграрії потерпають від щоденних дронових атак, що унеможливлює налагодження звичної роботи в полі. Також через аномально високі температури в березні, заморозки у квітні та відсутність дощів навесні фермери втратили понад 55 тисяч гектарів посівів. За оцінками аграріїв та Всеукраїнської аграрної ради, прямі збитки в Бериславському районі перевищили 1 мільярд гривень.

«Усе, що вціліло, доводиться рятувати. Усе, що не вціліло, – потрібні компенсації. Звертався і до міністерств, і до комітетів, і до Прем’єр-міністра. Питання аграріїв – у пріоритеті, бо це хребет нашої економіки», – наголошує Сергій Козир.

А ще – соціальні питання, без яких не складається життя: банкомат, поштове відділення, податкова.

«У Високопіллі, наприклад, зараз ведемо перемовини, щоб відновити роботу банку. Люди не мають, де зняти гроші, їздять за десятки кілометрів. Хочемо, щоб хоча б мобільне відділення приїжджало кілька разів на тиждень», – пояснює він.

За словами Сергія Козиря, робота народного депутата «на землі» сьогодні – це робота з урахуванням реалій. Потрібно почути кожного, щоб цей голос почули у відповідних Міністерствах та він був відображений у законопроєктах.

Зараз у парламенті він працює над законопроєктом № 13136. Метою є удосконалення механізму надання компенсацій обліку нерухомого майна, поширення механізму компенсації за пошкодження та знищення окремих категорій обʼєктів нерухомого майна внаслідок російської агресії на обʼєкти, пошкоджені або знищені, починаючи з 19 лютого 2014 року, та визначення особливостей компенсації за обʼєкти нерухомості, розташовані в багатоквартирних будинках, зокрема шляхом їх комплексного відновлення (відбудови), включаючи нежитлові приміщення, а також приміщення, які належать юридичним особам.

До повномасштабного вторгнення для людей важливими були освітлення вулиць, асфальт, автобусний маршрут. Тепер – житло, робота, соціальні послуги.

«Люди змінилися. У кожного – своя рана. Хтось не може вийти на роботу, бо немає садочка. Хтось не розуміє, як оформити компенсацію. Іноді достатньо просто пояснити порядок дій – і це вже полегшення», – каже нардеп.

Серед десятків зустрічей із людьми в громадах Бериславщини є такі, які не забуваються.

У Високопіллі до нього підійшла літня жінка – мати військовополоненого морпіха 36-ї бригади.

«Її син потрапив у полон ще в березні 2022-го. Ми разом шукали всі шляхи й можливості його звільнення. І коли його повернули, вона прийшла подякувати. Її син живий, хоче знову повернутися на службу. Це була, мабуть, найемоційніша зустріч за останній час», – згадує Сергій Козир.

Він не приховує: ці поїздки залишають глибокий емоційний слід.

«Після кожної поїздки на Бериславщину ще кілька днів буває важко. Люди розповідають про загиблих, про зруйновані будинки, про синів у полоні. Позитивних історій дуже мало. Але вони тримаються. Це надихає. Ми працюємо, щоб ці люди мали підтримку і відчували піклування держави», – каже Сергій Козир.