1 вересня vs 24 лютого. Юлія Гришина – про вже здобуті та майбутні перемоги в освіті

Вікторію з Енергодару та Іллю з Херсонщини я зустріла під час поїздки на Південь. Хлопець і дівчина в кінці серпня вступили до Одеської юридичної академії – і будуть навчатися там безкоштовно.

Рік тому ніякої новини в цьому не було б. Вступили – і молодці. Що тут такого?

Але в нинішніх реаліях кожен студент українського вишу, який походить з Херсона, Маріуполя, Мелітополя, Сєвєродонецька та інших тимчасово окупованих міст – це окрема маленька перемога над ворогом. Адже під окупацією усім їм загрожувала якщо не смертельна небезпека, то як мінімум навчання за російською програмою.

І мова не про викладання фізики чи математики російською мовою. І не про вивчення творчості Толстого чи Достоєвського. Ми всі розуміємо, що головний предмет у сучасній російській освіті – ненависть до України.

Усього більше 15 тисяч випускників було зараховано до українських закладів освіти за держзамовленням в межах так званої «квоти-2». До повномасштабної війни в цю квоту входили діти з тимчасово окупованих територій Донбасу та Криму. Зараз завдяки нашій спільній роботі з Міністерством освіти до квоти додали вступників з нових окупованих територій та «особливо небезпечних територій» – тобто місць ведення активних бойових дій.

При цьому держзамовлення за квотою-2 було збільшено до 40% від максимального обсягу держзамовлення в тимчасово переміщених закладах вищої освіти та закладах Запорізької, Київської, Миколаївської, Сумської, Харківської та Чернігівської областей. Цікаво, що серед закладів вищої освіти найбільшу кількість вступників, зарахованих за квотою-2, мають три харківські виші. Харків навіть в ці важкі часи зберігає славу наукового центру України!

Моя особлива гордість – абітурієнти з ТОТ, які безкоштовно вступили до приватних вишів України. Нагадаю: таку ініціативу запропонували ми з Тимофієм Миловановим, і я приємно вражена, що до неї приєдналися три десятки закладів освіти.

Нам вдалося оперативно змінити механізм тестування випускників шкіл. Класичне ЗНО ми замінили мультипредметним тестом та іншими формами оцінювання, щоб максимально адаптувати цей процес до умов воєнного стану та гарантувати безпеку під час складання тестів.

Що стосується школярів, ми призупинили на час війни вимоги до максимальної кількості дітей у класі при онлайн-навчанні та прибрали вимоги до початку і завершення навчального року, щоб компенсувати час, який діти в окремих регіонах не навчались.

Не забули ми і про працівників освіти. Прийнятий нами закон гарантував їм збереження посад та заробітних плат навіть на той час, коли вони не могли виконувати свою роботу.

Образно кажучи, ми зробили все можливе, аби сьогодні на календарі було 1 вересня, а не 24 лютого. Та розслаблятися рано.

Зараз пріоритет нашої роботи – безпека школярів, студентів та викладачів. З цією метою в кожному навчальному закладі проводяться перевірки укриттів, де учні зможуть перебувати під час повітряних тривог.

До речі, не треба думати, що бомбосховище – це неодмінно такий собі підвал зі щурами та павутинням на іржавих трубах. Під час поїздки в Одесу я побувала в укриттях університетів, шкіл та дитсадків, які на вигляд нічим не відрізняються від інших приміщень та мають усі умови для комфортного продовження навчального процесу. Інші подібні об’єкти також будуватимуться чи ремонтуватимуться згідно з чітким переліком критеріїв.

Хоча ми й спостерігаємо масове повернення українців з-за кордону, все одно кілька сотень тисяч наших дітей розпочнуть (чи навіть вже розпочали) новий навчальний рік в інших країнах. Наша мета – зберегти зв’язок таких дітей з Україною. Зокрема, продовжуємо працювати над розширенням проєкту «Міжнародна українська школа», яка забезпечує можливість навчання за українською програмою в різних форматах, зокрема екстерном.

Цей навчальний рік буде важким. Але ми впораємося. І я вірю, що наступне 1 вересня зустрінемо вже у вільній мирній Україні.