Юрій Соболевський: понад 90% херсонців чекають на ЗСУ

Як живуть мешканці Херсонщині в окупації? Чи багато там прихильників «руського міру»? Як виплачуються зарплати й пенсії? Чи забезпечена область продуктами та ліками? Як виїхати на підконтрольну Києву територію? На ці та інші питання відповідає перший заступник голови Херсонської обласної ради, очільник Херсонської обласної організації партії «Слуга Народу» Юрій Соболевський, який нещодавно виїхав з окупованого Херсона.

Почнемо із неприємного, але важливого питання. Чи багато людей на​  Херсонщині ще до окупації чекали на «руський мір»?

Таких людей було мало. Якщо були, то одиниці. Могли бути заздалегідь підготовлені сплячі агенти, яким платила гроші ФСБ. Адже ми розуміємо, що росіяни до цієї війни готувалися досить довго. Одним напрямом якраз і було і створення агентури.

Але, треба віддати належне херсонцям, росіянам не вдалося створити ефективну мережу в області. Тому що все, за що вони зараз беруться, закінчується грандіозним епічним провалом. Немає підтримки від місцевої влади, від голів громад, місцевих чиновників, населення. Орки явно розраховували на сценарій, коли їх зустрінуть із квітами.

Навіть ті люди, які раніше толерантно ставилися до нашого сусіда, зараз ненавидять росію не менше за тих, хто завжди виступав проти дружби з росією. Після всіх військових злочинів ненависть до росії переживе не одне покоління херсонців. Люди чудово розуміють, що ситуація, в якій вони опинилися, це все через рф. Вона – єдиний винуватець.

Яке ставлення до людей, що залишаються на Херсонщині й при цьому активно підтримують Україну?

До них дуже жорстке ставлення. Ми відчули його на собі, адже вся партійна структура «Слуги Народу» в області після 24 лютого одразу ж була трансформована на гуманітарний штаб допомоги херсонцям та на осередок спротиву окупантам. В тому числі ми брали активну участь в організації мітингів на підтримку України.

Мітинги для орків взагалі були червоною ганчіркою. Вони на них не чекали! Мітинги повністю порвали на шматки весь їхній план з окупації Херсонщини. Після воєнної фази все, що вони собі далі вигадали, зруйнувалося після того, як тисячі людей вийшли на протести по всій області.

І люди довго виходили із протестами. Окупанти були шоковані цим і не наважувалися давати команду на розгін. Адже у росії мітинги не проводяться, вони розганяються одразу.

Орки досить довгий час просто дивилися, як їх посилали за російським кораблем, як люди ходили з українськими прапорами. І це був не тільки Херсон, а й Каховка, Нова Каховка, Олешки – мітинги були по всіх більш-менш великих населених пунктах.

Це їх шокувало. Згодом вони почали з цим боротися. Насамперед кожен мітинг фіксувався, запис аналізувався, вибиралися люди, які, як їм здавалося, є організаторами мітингів, які були найяскравішими. І на них починалося полювання, ці люди стали пропадати.

Після кожного мітингу орки висмикували якусь кількість людей. Це було зазвичай наприкінці мітингу, коли люди вже розходилися. Тоді починали висмикувати людей і піддавати їх шаленому психологічному впливу. Залякували, били, загрожували кримінальною відповідальністю, смертю. Без згоди брали зразки ДНК, відбитки пальців. Попереджали людину, що якщо її ще раз затримають, то можуть бути різні наслідки, зокрема й для сім’ї.

Звичайно, потроху це знижувало масовість мітингів. Врешті решт окупанти вирішили силовим способом гасити ці мітинги. Тому що зрозуміли, що самі собою вони не закінчаться ніколи.

Розгони були жорстокі. У Херсоні орки спочатку стріляли світлошумовими гранатами по будівлі кінотеатру, щоб гранати рикошетом падали вниз. Потім досить швидко перейшли до злочинної практики – стріляли у людей прямим наведенням. А там же шалена температура – ​​людей просто нівечило!

Є випадок, коли наша дівчина стояла в перших рядах, і їй ця граната прилетіла прямо в стегно. Наразі вона перенесла кілька операцій, їй відкачували рідину з ноги. Граната буквально випалила їй судини, потрібна ще штучна шкіра.

Я заздалегідь давав розпорядження лікарні швидкої допомоги, щоб одна машина чергувала ближче до мітингу, щоб мінімізувати час, необхідний для потерпілого допомоги. Обласні лікарні також були на зв’язку з нами. Хоча ми їх уже не контролювали, це фактично був формат підпілля. Тому по можливості постраждалих ми виписували якнайшвидше. Перебування у лікарні було ризиком для людини.

А що зараз із медициною в області?

Із медициною складно. З одного боку – більшість медперсоналу налаштована патріотично. Вони з нами на зв’язку, вони виконують свій лікарський обов’язок у будь-якій ситуації.

А ось із ліками – біда повна. Раніше ми могли партизанськими стежками за допомогою волонтерів завозити ліки з підконтрольної частини України. Через блокпости, через орків, але все одно завозили серцеві препарати, гормональні, інсулін. Зараз це неможливо. Орки довели Херсонщину до гуманітарної катастрофи.

Чому тоді окупанти не взяли медицини під свій контроль?

Два моменти. Перше – орки розуміють, що якщо зараз розігнати керівництво лікарень та поставити своїх військових медиків, то вони фактично беруть це під свою відповідальність. Впевнений, що в цьому випадку медицина взагалі зупиниться, а з нею закінчиться вся історія окупації. Тому що далі буде відкритий геноцид, якщо населення опиниться без можливості отримати медичне обслуговування.

Друге – орки були шоковані від рівня нашої медицини та розміру оплати праці. Їхня медицина набагато гірша! До того ж вони досі не можуть повністю закрити потребу в ліках. Вони думали, що прийдуть до босоногих тубільців і зможуть легко їх купити. Вийшло навпаки.

Як відбивається окупація на пересічних людях? Які не ходять на мітинги, а просто живуть у області

Відразу ж наголошу: понад 90% людей чекають, коли Херсонщина буде деокупована, коли зайдуть ЗСУ. Навіть якщо людина не виявляє активної громадянської позиції – це не означає, що вона не патріот і їй все одно, які прапори висять над містом. Хтось, наприклад, боїться переслідування своєї сім’ї й має на це підстави.

Ми з колегами по партії спілкувалися з масою людей щодня – і вони намагалися допомагати нам, чим могли. І таких людей на території Херсонщини тисячі!

Загалом для людини, яка на Херсонщині не виявляє громадянську позицію, ризиків набагато менше, ніж у тих, хто виявляє. Але сказати, що вона у безпеці, не можна.

За «методичкою» росіяни зайшли як визволителі. Більшість із них спочатку вірили, що вони йдуть допомагати пригнобленим мешканцям Херсонщини, які сидять і чекають, коли їх звільнять від фашистів. Звичайно, командири налаштовують свої підрозділи, що до мирного населення, яке ставиться нейтрально до них, потрібно так само нейтрально ставитися.

Але хоч би якими були інструкції окупаційного контингенту, залишається ще людський фактор – фактор орка. Прийшов жебрак і побачив, як можна жити. І навіть якщо його командири заборонили агресію щодо мирного населення, це не означає, що у людини на вулиці не заберуть мобільний телефон. Не пограбують його будинок. Що дівчину, яка увечері затрималася, не зґвалтують.

Це стосується і російського військового контингенту, і представників «ЛДНР». Були навіть випадки, коли військові комендатури за скаргами місцевих жителів застосовували заходи впливу до цих «воїнів», аби хоч якось підтримувати ілюзію порядку. Хоча об’єктивно вони ставляться до нашого населення як другого сорту.

Яка ситуація в області з продуктами харчування?

Все ж таки Херсонщина – це аграрний край. Наразі ринки завалені фруктами, нашу херсонську полуницю можна купити по 25-30 грн за кг. Її повно на кожному базарі.

З продуктами, які не виготовляються на території Херсонщини, набагато складніше. Почалося масове завезення цих продуктів із Криму. У тому числі деякі окремі підприємці Херсонщини закуповуються у Криму та привозять херсонцям. Їх мало, але вони є. Об’єктивно це все на голову гірше, ніж те, що є в наших магазинах, і до чого люди звикли – за якістю, за смаком. Ця продукція не витримує жодного порівняння.

Але я хочу зазначити, що абсолютно нормальна ситуація, коли наш херсонець заходить до магазину, бачить товар і прямо запитує: чи це Україна, чи ні? А на ринках продавці, щоби зацікавити покупця, звертаються до них: «Заходьте до нас, у нас українське».

Навіть голодні орки теж воліють купувати наші продукти. Якщо вони мають вибір – українське чи російське – вони завжди візьмуть наше.

Якою валютою розраховуються в магазинах?

Розрахунки на 90 відсотків – виключно гривня. Безготівка вже померла, картки практично не працюють. До останнього багато магазинів приймали картки, коли працював наш інтернет-банкінг – люди просто переказували кошти на картку продавцю. Коли орки відрубали зв’язок, це припинилося – тепер лише готівка.

На жаль, деякі заповзятливі діячі цим користуються. І якщо раніше зняти готівку з картки коштувало 3-5%, то потім стало 7%, а сьогодні менше ніж 10% не знайдеш. І поменшало людей, які це роблять.

Чи виплачуються пенсії, зарплати бюджетникам?

Гривнева маса зараз працює за замкненим циклом. Завезти готівку на Херсонщину фізично неможливо. Пенсії виплачуються, всі базові соціальні виплати теж – за це величезний респект Пенсійному фонду та всім, хто залучений до цього процесу. Іноді бувають затримки з технічних причин, але всі виплати тривають.

Є проблеми з певними категоріями бюджетників та працівників комунальних підприємств. Але наголошую: Україна не відмовилася від цих людей! Мало хто хоче працювати під орками. З іншого боку, люди бояться, що їх звільнять.

Наша позиція – є відповідна постанова Кабміну. Люди йдуть додому, не працюють на орків, але все одно отримуватимуть 2/3 зарплати. І вже після звільнення області, коли буде встановлений контроль, люди хай із затримками, але отримають свої гроші на картки.

Ще одна чутлива тема – вступ херсонських випускників до українських вишів

Атестати для наших школярів уже приїхали до Кривого Рогу. Херсонці, які виїхали на підконтрольні території, можуть забрати їх там. Для тих, хто не зможе отримати атестат фізично, ми організуємо передачу даних про атестат, його серію та номер. Щоб випускники могли у форматі онлайн подати документи на вступ.

То була важлива проблема. Батьки випускників боялися, що Україна їх покине. Але ми працювали з обласним департаментом освіти, з нашою народною депутаткою Юлією Гришиною – і вчасно розв’язали це питання.

Що відбувається зі школами та вишами на окупованій території?

Ми вчасно провели раду ректорів Херсонської області, я був там присутній. Ми обговорили, як повинні поводитися наші керівники вишів у випадках тиску з боку орків. Спільно з МОН було ухвалено рішення про зміну місцеперебування керівництва вишів.

На сьогодні усі наші виші вже перебралися на підконтрольну територію. Поки що не повний склад викладачів – лише керівники, частково методичні відділи, бухгалтерії. Все те, що потрібне для функціонування вишів юридично.

Наприклад, Херсонська морська академія переїхала до Одеси на базу Одеського аграрного університету. Вони намагатимуться працювати у форматі онлайн, якщо до початку навчального року область не буде звільнено. Наразі ректори працюють над організацією цих процесів. Тобто виші ми не покинули, не забули. Їхня проблематика, наскільки це можливо, вирішена.

Але об’єктивно їм буде тяжко. Буде менше охочих вступити до такого «віртуального» вишу. Якщо говорити про морську академію – це матеріально-технічна база, тренажери. Для якісної освіти без цього не обійтись. Тому сподіваємось на деокупацію.

Чи можна зараз виїхати із Херсона на підконтрольну Україні територію?

У бік Миколаєва та Одеси проїхати неможливо. Єдиний вихід з області – через Василівку на Запоріжжя. Люди виїжджають навіть попри те, що іноді доводиться по чотири доби ночувати в машині. У полі, з дітьми, коли будь-якої миті може «прилетіти».

Виїзд людей ламає оркам концепцію про щасливе звільнене населення. Вони розуміють, що всі розбігаються від їхнього довбаного «російського світу», і скоро вони залишаться самі. Тому пропускна спроможність цього єдиного коридору – максимум 130 машин з 17:00 до 20:00.

Якщо люди приїхали вранці туди, їм байдуже – стійте весь день, пропускаємо з 5 вечора. І це правило дуже умовне. Бували дні, коли 12 машин залишалося в черзі, на годиннику 19.30 – а їм просто набридло! Вони кажуть: стоп – і все! І сперечатися з ними марно.

Чи є на блокпостах фільтрація, пошук татуювань, перевірка телефонів?

Це може статися на будь-якому з 3-4 десятків постів. Є блокпости внутрішні, де зазвичай щастить, і люди проскакують. Є жорсткіші блокпости, де обов’язково звірять зі списком твоє прізвище, обов’язково подивляться номери машини. І якщо ти перебуваєш у їхньому розшуку – на жаль, на цьому подорож закінчилася. Часто закінчується трагічно, і люди просто зникають.

Такі блокпости є на виїзді з Херсона за мостом. Там стоїть прикопана бронетехніка. Досить жорстко перевіряють у районі Василівки.

Щоб доїхати з Херсона до Василівки – це понад три десятки блокпостів орків. Там часто стоять люди у брудній неохайній формі, у шльопанцях на босу ногу – проте з автоматами. Можуть цигарку стрільнути, можуть щось із багажника собі взяти. І спробуйте їм відмовити.

Усім, хто змушений проїжджати через це пекло, ми радимо ніколи не загострювати ситуацію, не вступати з ними в суперечки, конфлікти, мінімізувати будь-яке спілкування з ними. Сказали відкрити багажник – відкрили, сказали пояснити, куди їдете – спокійно пояснили. Головне – вибратися звідти. Просять сигарети – дайте сигарети. І в жодному разі ніякої політики на блокпостах!

Яка частина людей уже виїхала із Херсонської області?

Оцінити дуже важко. Люди виїжджали у різний час, через різні області, системного контролю та підрахунку не було. Щодо Херсона – на моє суб’єктивне відчуття, половина міста поїхала.

Як вам вдалося прожити три місяці в окупованому місті? Окупанти не намагалися вас затримати?

Спочатку команда «Слуги Народу» зосередилася не на політичних, а на гуманітарних питаннях: медичні заклади, ліки, продукти харчування. Але досить швидко ми мусили перейти до активного спротиву окупантам.

За моєї ініціативи було ініційовано звернення Херсонської обласної ради про збройний спротив російській агресії. Потім облрада прийняла ще два звернення: про «закриття неба» над Україною і про невизнання референдуму зі створення на Херсонщині «народної республіки». Команда «Слуги Народу» активно долучалася до розробки цих документів.

Також ми висловлювали нашу позицію за допомогою мітингів. Не просто виходили на площу, а й займалися організацією – від пошиття жовто-блакитних стрічок до забезпечення постраждалих медичною допомогою. Тобто ми постійно підтримували патріотичні настрої на Херсонщині.

Але згодом через СБУ мені повідомили, що окупанти оголосили мене в розшук. І ми з колегами змушені були перейти на підпільне становище. Ми зробили це вчасно, адже досить скоро орки провели обшуки за адресами реєстрації членів команди, а також на комунальних підприємствах, де я раніше з’являвся. Коли навіть у підпіллі стало небезпечно, за допомогою СБУ мені та деяким колегам організували виїзд з Херсонщини.

Чому ви проходили поліграф в СБУ?

І не лише поліграф – а повну процедуру перевірки моєї діяльності, починаючи з 24 лютого. Це була моя власна ініціатива. Максимальна прозорість влади під час воєнного стану – питання національної безпеки. Таку ж процедуру пройшли мої колеги, які теж вели підпільну роботу в Херсоні й нещодавно виїхали.

Чому ви часто пишете пости у Facebook російською мовою?

Я чудово знаю українську мову і, наприклад, під час телевізійних ефірів даю коментарі саме українською. Але мені важливо розірвати шаблон оркам. Адже вони прийшли рятувати «пригноблених російськомовних». А тут – мало того, що не пригнічений, то ще й представник влади, який виступає проти них.

Друга причина – мене читає багато кримчан, адже я сам родом із Севастополя. Мені важливо доносити до них реальну картину цієї війни. Ну й орки теж хай читають і розуміють, що на них чекає.